Рішення міської ради про затвердження детального плану території: чи є регуляторним актом? Висновки 8 ААС

Восьмий ААС дійшов висновку, що ухвала Львівської міської ради «Про затвердження детального плану території у районі пл. Ринок» від 19.09.2019 № 5476 (далі – Ухвала) є законною, оскільки прийнята з дотриманням передбаченої законодавством процедури.

Обставини справи

Позивач як представник територіальної громади звернувся до суду з вимогами визнати дії міської ради щодо прийняття Ухвали незаконними та скасувати її.

Суть спору зводилась до того, чи є оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування регуляторним актом, а отже – чи для його прийняття було необхідне дотримання процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Суд першої інстанції задовольнив позов, оскільки вважав, що рішення місцевої ради про затвердження детального плану в межах населеного пункту є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, що стосується неперсоніфікованого кола осіб. Таким чином, на переконання суду, оскаржувана Ухвала була затверджена з порушенням встановленої законом процедури, що є істотним порушенням процедурного права, який впливає на права та інтереси інших осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акту.

Висновки апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції детально проаналізував норми Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та дійшов висновку, що оскаржувана Ухвала не є регуляторним актом.

Апеляційний суд наголошує, що зміст регулювання у детальному плані території спрямований на об`єкт, яким є територія, а не на суб`єктів господарської діяльності чи правовідносини у сфері господарської діяльності. Так, детальний план території як частина містобудівної документації на місцевому рівні не врегульовує жодні господарські відносини чи будь-які інші адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання шляхом встановлення нових правил здійснення тієї чи іншої господарської діяльності.

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана Ухвала не є регуляторним актом, що означає, що процедура її прийняття не потребує дотримання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

Постанова від 24.09.2021 у справі №380/2135/20 доступна у ЄДРСР за посиланням.