Навчання за денною формою здобуття освіти не є підставою для звільнення від обов’язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову: висновок КАС ВС

За результатами касаційного перегляду справи № 380/7792/22 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі – КАС ВС) погодилася з висновком Восьмого ААС, що факт навчання за денною формою здобуття освіти не є підставою для звільнення від обов’язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову; при цьому, наявність такої відстрочки не звільняє від виконання військового обов`язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.

Короткий виклад обставин справи

Позивач є студентом Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого (м. Харків) та уроженцем м. Херсона, який, як і вся Херсонська область, на момент звернення до суду із позовом перебував під окупацією російської федерації. Пояснював, що унаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, фактичної окупації нею м. Херсон та через побоювання за власні життя та здоров`я позивач прийняв рішення про необхідність виїзду за межі України. З цією метою, 01 квітня 2022 року, за його твердженням, прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Рава-Руська-Хребенне» для в`їзду до Республіки Польща з наміром подальшого проїзду до своєї матері, бабці та сестри, які вимушено перебувають в Італійській Республіці (правовий режим тимчасового захисту). Однак, за результатами процедури прикордонного контролю позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України на підставі статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» та постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 12 березня 2022 року № 264.

Позивач стверджує, що підстава для відмови йому у перетинанні кордону є необґрунтованою в частині відсутності документів, які підтверджують факт навчання останнього в закладах вищої освіти, розташованих за межами України, з покликанням на статтю 14 Закону України «Про прикордонний контроль», яка відсилає до норм статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яка, своєю чергою, не містить такої підстави для обмеження права на перетин кордону.

Поряд із цим позивач наголошував, що за нормами пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил (у редакції, чинній станом на 01 квітня 2022 року), також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Своєю чергою, абзацом 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, серед інших, зокрема, здобувачі вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. Тож, за доводами позивача, підстави, покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення, суперечать нормам діючого законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішеннями Львівського окружного адміністративного суду та Восьмого апеляційного адміністративного суду не погодився та звернувся у Верховний Суд з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

Колегія суддів у своєму рішенні, оцінюючи доводи позивача про відсутність у нього на момент спроби перетину кордону будь-яких обмежень, позаяк він, як здобувач вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, зазначила, що вказана обставина не дорівнює звільненню його від обов’язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову. При цьому, наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов’язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; виконання військового обов’язку в запасі; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану. Відповідно до Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про прикордонний контроль», Правил перетинання державного кордону право на перетин кордону позивача мало бути підтверджене документами, передбаченими указаними нормативними актами, яких позивач не надав

КАС ВС дійшов висновку, що оскільки позивач є здобувачем вищої освіти у національному закладі освіти, а тому його право на освіту у зв’язку із відмовою у перетині державного кордону не порушено, як не порушена і його свобода пересування у розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи першочерговий пріорітет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, колегія суддів  прийшла до висновку, що спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.

Таким чином, КАС ВС констатував, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотримання норм матеріального та процесуального права, а отже – залишив без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року.

Постанова КАС ВС від 17 серпня 2023 року у справі № 380/7792/22 доступна за цим покликанням.