Восьмий ААС зберіг пам’ятку архітектури місцевого значення в місті Івано-Франківську

За результатами апеляційного перегляду справи № 380/2801/24 колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду зазначила, що чинне законодавство в сфері охорони культурної спадщини не передбачає необхідності доведення підстав прийняття рішень про взяття на державний облік пам'яток, що були прийняті відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», тобто до 12 липня 2000 року.

Короткий виклад обставин справи

Будинок кінотеатру «Трембіта» по вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (зараз вул. Мазепи, 135, згідно рішення Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 16 жовтня 1990 року) включено до переліку пам'яток архітектури місцевого значення під номером 49, згідно Додатку до рішення № 144 від 19 вересня 1989 року.

Із історичної довідки Зводу пам'яток історії та культури від 2016 року, кінотеатр «Трембіта» був побудований у 1950 році як головний павільйон обласної сільськогосподарської виставки по вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (на цей час: вул. Гетьмана Мазепи, 135). Будинок виконаний у гуцульському стилі, дерев'яний та має архітектурну цінність.

У Переліку пам'яток архітектури місцевого значення Івано-Франківської міської територіальної громади, які пропонуються занести до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як такі, що взято на державний облік відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та на 01 грудня 2022 року не включені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України зазначений об'єкт культурної спадщини – кінотеатр «Трембіта», 1950 року в м. Івано-Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135 (рішення виконкому Івано- Франківської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року № 144).

Міністерством культури та інформаційної політики України винесено наказ № 202 від 15 березня 2024 року «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», яким наказано: 1. Занести до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією місцевого значення об’єкти культурної спадщини у Івано-Франківській області, відповідно до додатка.

Згідно додатку до Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» № 202 від 15 березня 2024 року, п. 114 Переліку об'єктів культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України в Івано-Франківській області за категорією місцевого значення, занесений кінотеатр «Трембіта», 1950 року в м. Івано-Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135, охоронний номер 1854-ІФ (Рішення виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19.09.1989 № 144).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року № 144 та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 15 березня 2024 року № 202 Приватне підприємство «Прикартпаттурист» звернулося до суду з цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного від 09 липня 2024 року позов задоволено частково – визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року № 144 «Про затвердження переліку пам’яток архітектури місцевого значення» у частині включення до пункту 49 Додатку «Перелік пам’яток архітектури місцевого значення» об’єкту нерухомості – кінотеатру «Трембіта», що розташований за адресою: вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (адреса після перейменування – вул. Гетьмана Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ). У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду Приватне підприємство «Прикарпаттурист» та Львівська обласна прокуратура звернулася із апеляційною скаргою. Приватне підприємство «Прикарпаттурист» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Львівська обласна прокуратура просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції

Пунктом 1 Розділу IХ «Особливості включення до Реєстру об’єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом» наказу Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158, у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501 (далі Наказ № 501) передбачено, що Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об’єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини»: пам’яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам’ятки до Реєстру за категорією національного значення; інших пам’яток – за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам’яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

Пунктом 3 цього ж розділу Наказу № 501 передбачено, що у разі відсутності облікової документації на об’єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини» його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що чинне законодавство в сфері охорони культурної спадщини не передбачає необхідності доведення підстав прийняття рішень про взяття на державний облік пам'яток, що були прийняті відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», тобто до 12 липня 2000 року.

Суд апеляційної інстанції підсумував, що суд першої інстанції задовольняючи частково позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову повністю.

Постанова Восьмого ААС від 01 жовтня 2024 року у справі № 380/2801/24 доступна за цим покликанням - https://reyestr.court.gov.ua/Review/122369564