Восьмий ААС відновив порушене право особи на доступ до публічної інформації

09 квітня 2019 року відбувся розгляд апеляційної скарги Ковальчук Оксани Олександрівни, журналіста ГО «Центр журналістських розслідувань «Сила правди» (далі - позивач) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі  № 140/2447/18 за її позовом до Державного підприємства “Ківерцівське лісове господарство” (далі – відповідач) про визнання протиправною відмови у наданні публічної інформації на підставі Законів України “Про доступ до публічної інформації” та “Про інформацію”.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи апеляційну скаргу позивача, суд апеляційної інстанції керувався наступним:

1. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (частина 5 статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”). Винятки становлять випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
2. Відповідач за організаційно-правовою формою є державним підприємством, тобто відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 13 Закону України “Про доступ до публічної інформації” - розпорядником інформації, тому зобов'язане не лише оприлюднювати публічну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, а й надавати таку інформацію за запитами на інформацію.
3. Відповідач аргументував відмову у наданні інформації (а саме - копій договорів, укладених між лісопідприємством і приватними фірмами чи громадськими формуваннями про охорону приміщень, адмінбудівель, складів, ділянок лісу та інше, чинних протягом 2018 року) посилаючись лише на те, що відомості про умови цих договорів є конфіденційними. Проте, згідно з частиною 2 статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні таких вимог у сукупності:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Це так званий «трискладовий тест» - юридична конструкція, що визначає умови для обмеження доступу до інформації. При цьому, доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається саме на розпорядника публічної інформації.

Також, апеляційний суд акцентує увагу на необхідності врахування вимог частини 7 статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”: обмеженню доступу підлягає саме інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2018 року у справі №806/1726/16).

Таким чином, колегія суддів Восьмого ААС прийшла до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Ковальчук О.О. в частині визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання надати позивачу публічну інформацію у строк, визначений статтею 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Повний текст постанови від 09 квітня 2019 року доступний для ознайомлення у ЄДРСР за №140/2447/18.