Інформація про результат апеляційного перегляду рішення Львівського ОАС від 16 січня 2019 року у справі №1340/4630/18

14 травня 2019 року колегія суддів Восьмого ААС розглянула апеляційну скаргу Львівської обласної ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі №1340/4630/18 за позовом Громадської організації «Всеукраїнський громадський рух «Український вибір – Право народу» (надалі - Позивач 1), громадян Іванова-Малявіна С. В. (надалі - Позивач 2), Лихачова Р. Б. (надалі - Позивач 3) про визнання протиправним та нечинним рішення Львівської обласної ради від 18 вересня 2018 року №745 «Про мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території Львівської області» (надалі – рішення №745) та ухвалила рішення про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги Львівської обласної ради.

Рішення суду першої інстанції скасовано в частині, що стосується задоволення позовних вимог Позивача 1 - Громадської організації «Всеукраїнський громадський рух «Український вибір – Право народу», а в частині позовних вимог Позивачів 2 і 3 рішення від 16 січня 2019 року залишено без змін. При прийнятті постанови, колегія суддів Восьмого ААС виходила з такого.

По-перше, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що рішення № 745  порушує особисті немайнові права фізичних осіб - Позивача 2 і Позивача 3, а саме – гарантоване статтею 10 Конституції України право на застосування мов в Україні. Одночасно, суд зазначає, що у Позивача 1 як юридичної особи відсутні достатні та допустимі докази на підтвердження порушення прав та охоронюваних інтересів внаслідок прийняття оспорюваного рішення.

По-друге, при прийнятті судового рішення окрему правову оцінку отримали дії Відповідача – Львівської обласної ради – в частині наявності повноважень приймати оспорюване рішення. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи  державної  влади  та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 4 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначається порядок застосування мов. Таким чином, Конституція України, як норма прямої дії, що має вищу юридичну силу, гарантує вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України, встановлює відсутність привілеїв чи обмежень за мовними ознаками. Також, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено право Відповідача на встановлення мораторію з питань використання мов чи «мовних продуктів».

По-третє, колегія суддів дійшла до переконання, що в національному законодавстві відсутнє поняття «російськомовний культурний продукт», що безумовно призводить до його довільного тлумачення та розуміння. Під таке тлумачення підпадає будь-який твір, публічні виступи, відтворення творів тощо російською мовою. З цього випливає, що заборона стосується  і творів українських авторів, виконавців,  публічних  виступів державних, політичних і громадських діячів, за наявності лише однієї ознаки - публічного використання російської мови. Крім цього, згідно зі статтею 5 Закону України «Про культуру», застосування мов у сфері культури гарантується Конституцією України та визначається законами України. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування державної мови у сфері культури, гарантує вільне використання мов усіх національних меншин України.

Також суд проаналізував рішення №745 на відповідність вимогам Порядку подання актів на реєстрацію до Головного територіального управління юстиції, що встановлює вимоги до нормативно-правових актів. Зокрема, кожен нормативно-правовий акт повинен розроблятися на підставі чітко визначених на його розроблення повноважень відповідного суб’єкта нормотворення, а також відповідати Конституції, законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині того, що рішення № 745 за своєю суттю не відповідає гарантіям, наданим Конституцією України, а також міжнародним зобов’язанням нашої держави, у тому числі з урахуванням Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, ратифікованої Україною у 2003 році.

Постанова доступна для ознайомлення у ЄДРСР за № 1340/4630/18