У Львові відбувся семінар-практикум на тему: “Процесуальні особливості розгляду судами справ щодо статусу біженця та додаткового захисту”

25 жовтня 2019 року в місті Львові відбувся семінар-практикум для суддів окружних та апеляційних адміністративних судів на тему: “Процесуальні особливості розгляду судами справ щодо статусу біженця та додаткового захисту”. Захід організовано спільно Львівським регіональним відділенням Національної школи суддів України (далі – ЛРВ НШС України) і благодійним фондом “Право на захист”.

Восьмий апеляційний адміністративний суд (далі – Восьмий ААС) на заході представляли голова суду Олег Заверуха та судді Оксана Гінда і Лариса Іщук. 

З вітальним словом до учасників семінару звернулися директорка ЛРВ НШС України Оксана Польна, голова Восьмого ААС Олег Заверуха та заступник голови Шостого апеляційного адміністративного суду (далі – Шостий ААС), суддя-спікер Євген Мєзенцев. 

Голова Восьмого ААС О. Заверуха  зауважив, що цей захід важливий для забезпечення  однакового  застосування  адміністративними судами  законодавства під час розгляду спорів щодо статусу біженця та  особи,  яка  потребує  додаткового  або  тимчасового  захисту, примусового  повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів,  пов'язаних із  перебуванням іноземця  та  особи  без  громадянства  в  Україні. Олег Богданович підкреслив, що категорія справ щодо статусу біженця та додаткового захисту є чутливою з точки зору гуманізму та необхідності забезпечення фундаментальних прав та свобод людини, а тому поєднує геополітичні, приватні та законодавчі нюанси, а також питання співвідношення національного та міжнародного законодавства. Голова апеляційного суду висловив переконання, що за результатами сьогоднішнього фахового обговорення можна буде напрацювати певні алгоритми дій під час розгляду цієї категорії справ з огляду на те, що серед учасників заходу є судді, адвокати та представники громадськості.

Про актуальні питання судової практики та особливості судового розгляду справ шукачів захисту у провадженні двох апеляційних адміністративних округів  - Восьмого та Шостого - доповідали суддя Восьмого ААС Оксана Гінда та заступник голови Шостого ААС Євген Мєзенцев. Також з доповіддю про актуальні та цікаві справи з практики розповів адвокат БФ «Право на захист» Антон Максимов.

Суддя Восьмого ААС О. Гінда провела аналіз нормативно-правового регулювання та судової практики в межах Восьмого апеляційного адміністративного округу щодо справ про оскарження відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Суддя звернула увагу присутніх, що під час розгляду судами цієї категорії справ слід звертати увагу на такі важливі аспекти як:

- чи відповідає особа критеріям поняття «біженець», чи підпадає під визначення поняття «мігрант»;

- чи є обґрунтованим побоювання особи, як шукача захисту, стати жертвою переслідувань з огляду на те, що це оціночне судження. Судами обов’язково має проводитись оцінка побоювання з урахуванням аналізу інформації про країну походження особи-заявника.

- дотримання особою строків звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у відповідності до частини 1 та 2 статті 3 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

З посиланням на статистичну інформацію, наявну у Восьмому ААС за 9 місяців 2019 року, Оксана Гінда повідомила про незначне збільшення кількості надходжень цієї категорії справ до суду у порівнянні з 2018 роком. Проте, зазначена категорія адміністративних справ все ще залишається порівняно незначною. Цікаво, що із 42 адміністративних справ, які перебували на розгляді у Восьмому ААС, 32 справи стосувались визнання протиправним дій чи рішень Управлінь Державної міграційної служби, скасування рішень про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов’язання вчинити дії.

Проаналізувавши судову практику у цій категорії справ, суддя Восьмого ААС звернула увагу учасників семінару на найбільш цікаві і показові судові справи та актуальні проблемні питання, зокрема:

- у постанові від 31.07.2019 у справі №260/1170/18 суд апеляційної інстанції встановив факт зловживання процедурою надання статусу біженця з метою легалізації на території України. Відповідно до вимог, встановлених у  Керівництві з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця відповідно до Конвенції 1951 року та Протоколу 1967 року, ухваленого Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, встановлено критерії оцінки при здійсненні процедур розгляду заяви особи щодо надання їй статусу біженця. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернення позивачки у цій справі із заявою про надання статусу біженця не відповідає критеріям поняття біженець, а підпадає під поняття мігрант, тобто особа, яка добровільно залишає свою країну, щоб оселитися в іншому місці, а її дії мотивуються бажанням змін чи пригод, сімейними чи іншими причинами особистого характеру.

- у постанові від 20.02.2019 у справі №813/1908/18 судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем наведено переконливі факти, які підтверджують, що у країні громадянської належності позивач зазнавав переслідувань через свою політичну, релігійну позицію та правозахисну діяльність, зокрема, захищав права мусульман, у тому числі членів організації  «Хізбут-Тахрір аль-Ісламі». Також, суд дійшов висновку про безпідставність покликання органом міграційної служби в оскаржуваному рішенні на п. 56 частини першої Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців, де вказується про те, що біженцем не може бути визнана особа, яка переховується від правосуддя. Як встановив суд апеляційної інстанції, іноземець не переховувався від правосуддя у Російській Федерації, він був засуджений та відбув покарання, однак обгрунтовано побоюється бути повторно несправедливо засудженим за висловлювання своїх релігійних поглядів та демонстрування своєї громадянської позиції.

- у постанові від 19.03.2019 у справі №1340/3922/18 суд апеляційної інстанції висловив позицію щодо можливості втручання у дискреційні повноваження суб’єкта владних повноважень. Зокрема, суд під час вирішення справи щодо оскарження відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не уповноважений визнавати особу біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а може лише визнати рішення відповідного органу протиправним, скасувати його та зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі № 815/2691/15.

Згідно із статтею 245 КАС України та пунктом 25 Постанови Пленуму ВАСУ від 16 березня 2012 року № 3, суд під час вирішення справи щодо оскарження відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не повноважний визнавати особу біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а може лише визнати рішення відповідного органу протиправним, скасувати його та за наявності достатніх підстав зобов'язати відповідача визнати особу біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а у разі їх відсутності - зобов'язати повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У цьому контексті цікавою є практика Верховного Суду, зокрема, щодо того, що цю категорію справ відносять до малозначних та розглядають у порядку письмового провадження. А отже, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, оскільки ця категорія справ, відповідно до п. 11 ч. 6 статті 12 КАС України, є справами незначної складності. Однак,   ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 500/216/19 відкрито касаційне провадження за скаргою представника громадянина Сирії на постанову Восьмого ААС від 09 липня 2019 року, з мотивів, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду вказаної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Підсумовуючи, суддя Восьмого ААС Оксана Гінда підкреслила, що зазначена категорія справ вимагає від суддів відповідального та детального вивчення міжнародного і національного законодавства, матеріалів справи та особливостей соціального статусу і умов життя конкретної людини, яка потребує особливого ставлення та розуміння.

Євген Мєзєнцев, заступник голови Шостого ААС, виступив із доповіддю щодо судової практики Шостого апеляційного адміністративного округу стосовно оскарження рішень Державної міграційної служби України у справах шукачів захисту. Як наголосив Є. Мєзєнцев, аналіз нормативного регулювання та судової практики Європейського суду з прав людини свідчать, що дискусійність питання «У якому провадженні слід розглядати справи за заявами шукачів притулку – у спрощеному або загальному позовному провадженні», має вирішуватись на користь останнього із варіантів. На переконання заступника голови Шостого ААС, основною метою й завданням надання статусу біженця є гуманітарна допомога, тобто нематеріальне благо, а кожна справа є наслідком тривалої людської трагедії. Заявники у цій категорії справ є дуже вразливими з точки зору культури, релігії, знання мови, менталітету та світогляду. У будь-якому разі під час розгляду справи суддя не повинен керуватися особистими міркуваннями чи брати до уваги такі критерії як можливість інтегрування іноземця в українське суспільство, сімейний стан, рід занять тощо як підставу для задоволення або відмови у задоволенні позову.

Оскільки учасниками семінару були судді окружних адміністративних судів Восьмого апеляційного адміністративного округу, адвокат Антон Максимов присвятив свою доповідь огляду найбільш актуальної судової практики щодо розгляду справ шукачів захисту та особливостям оскарження рішень Державної міграційної служби України.

Семінар став майданчиком для дискусії та напрацювання варіантів вирішення найважливіших проблем у сфері захисту прав біженців з метою забезпечення єдності судової практики. Загальновизнано, що становище біженців у країні демонструє рівень захищеності цієї категорії людей та стан дотримання державою міжнародно-правових стандартів у цій галузі, а отже – її демократичність та соціальну спрямованість.

На завершення семінару усі учасники отримали сертифікати НШС України.