КАС ВС: Офіс Генерального прокурора є належним відповідачем, який має відповідати за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду

За результатами касаційного перегляду справи № 260/8573/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду констатував, що у розумінні статті 236 КЗпП України власником (уповноваженим органом), який має обов’язок видати наказ (розпорядження) про поновлення позивача на посаді першого заступника прокурора Закарпатської області, є Генеральний прокурор, а відтак, витрати щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 260/136/20 повинен нести саме Офіс Генерального прокурора як установа, у якій Генеральний прокурор виконує свої управлінські функції та яка є головним розпорядником бюджетного фінансування.

Короткий виклад обставин справи

Позивач звернувся до суду з позовом до Закарпатської обласної прокуратури (далі – відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі – відповідач-2), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив стягнути на його користь з відповідачів середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 260/136/20 в частині негайного поновлення позивача на посаді першого заступника прокурора Закарпатської області за період з 14 грудня 2021 року по 04 вересня 2023 року у розмірі 933 915 грн 08 коп.; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 260/136/20 змінено резолютивну частину рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року та поновлено його на адміністративній посаді першого заступника прокурора Закарпатської області з 14 грудня 2019 року та в органах прокуратури з 28 січня 2020 року.

Водночас рішення суду в частині поновлення на роботі позивача було виконано лише 05 вересня 2023 року.

Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо негайного виконання рішення суду, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Висновки Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду

Судова палата зауважила, що згідно з приписами статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Положення статті 236 указаного Кодексу установлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватися.

Таким чином, судова палата констатувала, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що з 14 грудня 2021 року [наступний день після ухвалення Закарпатським окружним адміністративним судом рішення про поновлення на посаді] по 04 вересня 2023 року [день, що передує дню видачі наказу Офісом Генерального прокурора про поновлення позивача на посаді] відповідач не виконав покладений на нього законом обов’язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

Також, судова палата зауважила, що усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов’язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем.

Судова палата врахувала, що згідно із положеннями пункту 7 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру» посада першого заступника прокурора Закарпатської області належить до адміністративних посад як посад «першого заступника керівника обласної прокуратури», а його призначення здійснюється Генеральним прокурором (частина четверта статті 39 Закону України «Про прокуратуру»).

Судова палата констатувала, що у розумінні статті 236 КЗпП України власником (уповноваженим органом), який має обов’язок видати наказ (розпорядження) про поновлення позивача на посаді першого заступника прокурора Закарпатської області, є Генеральний прокурор, а відтак, витрати щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 260/136/20 повинен нести саме Офіс Генерального прокурора як установа, у якій Генеральний прокурор виконує свої управлінські функції та яка є головним розпорядником бюджетного фінансування.

Судова палата вирішуючи питання щодо застосування статті 236 КЗпП України, в частині визначення належного відповідача, дійшла такого висновку:

Оскільки стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а саме особи, яка зобов’язана судовим рішенням та/або в силу закону видати наказ про поновлення незаконно звільненого працівника на посаді, то належним відповідачем, який, відповідно до статті 236 КЗпП України, має нести відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення працівника на посаді, є уповноважений орган (його посадова особа), до повноважень якого, в силу відповідного закону, належить вирішення питання про поновлення працівника на посаді.

Зважаючи на наведене, судова палата вирішила відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 280/2481/21 та від 23 березня 2023 року у справі № 420/8539/21, у яких Верховний Суд розглядав питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі [прокурорів на адміністративних посадах] та зобов'язав обласні прокуратури здійснити відповідні виплати.

Судова палата констатувала, що суди попередніх інстанцій, повно установивши обставини справи, дійшли правильного висновку про те, що належним відповідачем, який має відповідати за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, є Офіс Генерального прокурора.

Постанова КАС ВС від 19 грудня 2025 року у справі № 260/8573/23 доступна в Єдиному державному реєстрі судових рішень за наступним покликанням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/132767736