Восьмий ААС розпочав серію навчальних семінарів з питань застосування процесуального законодавства

31 травня 2019 року у місті Івано-Франківську, з ініціативи Восьмого ААС, відбувся семінар для голів судів, заступників голів судів та суддів місцевих загальних судів як адміністративних судів Івано-Франківської області та Івано-Франківського окружного адміністративного суду (далі - Івано-Франківський ОАС) на тему: «Застосування процесуального законодавства під час розгляду та вирішення адміністративних справ». 

Відкриваючи cемінар, Олег Заверуха зауважив, що питання якості правозастосування є одним з пріоритетів у діяльності Восьмого ААС. З цією метою до участі у навчальному семінарі було запрошено не лише суддів окружного адміністративного суду, але також і суддів місцевих загальних судів Івано-Франківської області, які згідно зі статтею 22 КАС України є місцевими адміністративними судами. На переконання голови апеляційного суду, обговорення та виявлення у такому форматі характерних помилок у застосуванні норм процесуального права сприятиме єдності судової практики та підвищенню якості судочинства.

Програмою семінару охоплювались такі теми:

• «Скасування судових рішень Івано-Франківського ОАС та місцевих загальних судів як адміністративних судів Івано-Франківської області з підстав порушення норм процесуального права у 2018 році»;
• «Проблемні питання визначення предметної підсудності адміністративних справ»;
• «Строки звернення до адміністративного суду».

Доповідачами по зазначених вище темах були відповідно заступник голови Восьмого ААС Віталій Затолочний, судді Івано-Франківського ОАС Тарас Боршовський та Сергій Остап’юк.

Віталій Затолочний повідомив статистичну інформацію щодо кількості переглянутих в апеляційному порядку упродовж 2017-2018 років ухвал місцевих адміністративних судів Івано-Франківської області. Загальна кількість - 355 ухвал (188 ухвал – 2017 рік і 167 ухвал – 2018 рік), з яких: 195 ухвал залишено без змін (96 і 99 відповідно), 3 ухвали змінено (1 і 3 відповідно); 156 ухвал скасовано (91 і 65 відповідно). Як зауважив заступник голови апеляційного суду, спостерігається тенденція до зменшення кількості скасованих ухвал у межах Івано-Франківської області. У 2018 році апеляційним судом скасовано майже на 10% менше від переглянутих, порівняно з 2017 роком. Водночас відсоток ухвал, залишених без змін, за вказані періоди збільшився на 8%.

З метою повного і об’єктивного аналізу причин скасування судових рішень місцевих адміністративних судів Івано-Франківської області, В. Затолочний назвав найбільш характерні та типові порушення судами норм процесуального права, що призвело до скасування ухвал, серед яких, зокрема:

• відмова у відкритті провадження у справах щодо оскарження дій та постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій з тих підстав, що поданий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, незважаючи на те, що підсудність таких спорів адміністративним судам безпосередньо визначена ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ, а також відповідний висновок щодо застосування норм права викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.102018 року у справі № 320/7888/16-ц;
• відмова у відкритті провадження у справі за зверненням органу державного архітектурно-будівельного контролю про знесення самочинно збудованого об'єкта з тих підстав, що поданий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, незважаючи на те, що даний спір не пов'язаний з вирішенням питання речового права, а виник в зв'язку з реалізацією суб'єктом владних повноважень наданих йому законодавством владних управлінських функцій, а також без врахування висновоку щодо застосування норм права, викладеного, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 320/7888/16-ц;
• залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку з неналежним її оформленням, а саме: неправильне зазначення суду, до якого подається заява, без дослідження питання щодо визначення правил юрисдикції та предметної підсудності даної справи;
• ненадання залученій до участі у справі третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, можливості скористатися правами учасника справи, внаслідок прийняття відмови від позову, незважаючи на клопотання такої особи про відкладення розгляду справи з метою скористатися правовою допомогою, що є суттєвим порушенням норм процесуального права;
• повернення судом першої інстанції позовної заяви у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного без попереднього залишення позовної заяви без руху, що чітко встановлено ч. 1 ст. 123 КАС України, тобто суд питання пропущення позивачем строку звернення до суду не вирішував та не надавав йому жодної юридичної оцінки;
• залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду без належного з’ясування питання, з якого часу розпочався перебіг такого строку, а також без вирішення клопотання позивача про поновлення цього строку;
• повернення позовних заяв без належної оцінки правового статусу позивача (фізична особа чи керівник підприємства) та обсягу повноважень представника позивача, який підписав позовну заяву;
• повернення позовної заяви позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, без врахування строків на доставку поштою документів, поданих позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, чи порушення процедури надіслання позивачу копії такої ухвали;
• залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку повторною неявкою позивача в судове засідання без належного з'ясування наявності факту повторної неявки, нез’ясування причин неявки, неналежної перевірки повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; а також ненадання належної оцінки можливості чи неможливості розгляду справи без участі позивача;
• зупинення провадження у справі без наявності визначених законом підстав для цього, зокрема, зупинення провадження до закінчення касаційного розгляду іншої справи, незважаючи на те, що рішення апеляційного суду в цій справі набрало законної сили;
• призначення судової експертизи та запитання в зв'язку з цим провадження у справі без наявності визначених законом підстав для цього;
• передача справи після відкриття провадження до іншого адміністративного суду в зв'язку із зміною місцезнаходження позивача – юридичної особи, незважаючи на пряму заборону цього в силу вимог ч. 3 ст. 30 КАС України;
• передача районним судом до окружного адміністративного суду справи про оскарження рішення суб’єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, незважаючи на те, що ч. 1 ст. 20 КАС України безпосередньо встановлено, що такі справи вирішуються місцевими загальними судами як адміністративними;
• забезпечення адміністративного позову без наявності достатніх підстав для цього, встановлених законодавством, зокрема, наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, чи забезпечення позову у спосіб, який фактично є вирішенням спору по суті заявлених вимог.

Таким чином, як підкреслив доповідач, ці приклади свідчать, що судами першої інстанції у цих категоріях справ допущено порушення норм процесуального права.

Віталій Затолочний наголосив, що тематичний семінар спрямований на уніфікацію підходів до правозастосування, а належний рівень комунікації щодо причин скасування судових рішень апеляційним судом сприятиме єдності судової практики у межах Восьмого апеляційного адміністративного округу.

Щодо проблемних питань предметної підсудності у адміністративному судочинстві, суддя Івано-Франківського ОАС Тарас Боршовський зазначив, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Основним критерієм визначення справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору – це обов’язково публічно-правовий спір.

Як зауважив Т. Боршовський, з аналізу процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Разом з цим, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Також, суддя Івано-Франківського ОАС навів із судової практики Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду приклади по категоріях справ, у яких при визначенні предметної підсудності найчастіше можуть виникати проблемні питання:

• Спори, що випливають з земельних правовідносин;
• Спори при проведенні державної реєстрації речових прав;
• Спори у сфері державного регулювання благоустрою та містобудування;
• Спори щодо виконання судових рішень та інших рішень, що підлягають обов’язковому виконанню;
• Спори про відшкодування шкоди;
• Спори, що виникають з трудових відносин;
• Спори щодо реалізації соціальних та пенсійних прав;
• Спори між фізичною особою, вкладником банків та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноваженою особою;
• Спори щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності представників органів поліції тощо.

З огляду на наявність великої кількості проблемних питань у сфері матеріального правозастосування, суддя Івано-Франківського ОАС Тарас Боршовський погодився із попереднім доповідачем, що спільна робота суддів першої та апеляційної інстанцій Восьмого апеляційного адміністративного округу із вивчення та узагальнення судової практики допоможе у найближчому майбутньому досягнути очікуваного результату – зменшення кількості скасованих судових рішень.

У свою чергу, суддя Івано-Франківського ОАС Сергій Остап’юк, доповідаючи про проблематику строків звернення до адміністративного суду, акцентував увагу присутніх на загальних і спеціальних строках для звернення до адміністративного суду, а також наголосив, з якого моменту обчислюються строки. Крім цього, із наведенням конкретних прикладів із судової практики, суддя проаналізував наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Проаналізувавши судову практику апеляційного суду з цього питання, Сергій Остап’юк звернув увагу на те, що при вирішенні питання строків звернення до суду слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (зокрема, у справах «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо): «встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, а перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи».

На переконання доповідача, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

На завершення, голова Восьмого ААС Олег Заверуха зауважив, що проведення цього семінару є пілотним проектом Восьмого апеляційного адміністративного суду у сфері навчальних семінарів для судів Восьмого апеляційного адміністративного округу і покликаний сприяти покращенню професійної комунікації, забезпеченню єдності судової практики, наданню місцевим адміністративним судам методичної допомоги в застосуванні законодавства з метою підвищення професійного рівня суддів та якості здійснення судочинства.

Нагадаємо, захід реалізовано на виконання Плану комунікаційних заходів Восьмого апеляційного адміністративного суду на 2019 рік, затвердженого наказом голови Восьмого апеляційного адміністративного суду № 2 від 15 січня 2019 року.